Як річку обіймають береги,
Я ніжно обійму тебе за плечі,
Загляну в очі і скажу, до речі:
– Твій погляд надзвичайно дорогий.
Розкинулось проміння по плечах
І проліски розквітли ув очах.
Вуста, немов троянди пелюстки,
І тополиний стан такий гнучкий.
Чи ти зоря, чи сон, чи, може, мрія,
Негадано з’явилась у житті?
Моя кохана, лагідна Надіє,
Для тебе ці хвилини золоті.
Всміхається сонце, колишуться зорі,
Хурделиця й спека разом.
Сміється і плаче то в щасті, то в горі,
То добра, то дихає злом.
Нічого не вертається:
Ні радість, ні печаль.
І день за днем ховається,
Щоб відлетіти вдаль.