У долонях неба достигало сонце,
У густих отавах ніжилась роса,
А роки крутили тихо землю сонну
І сивіла чорна мамина коса.
І знову синє небо – 2р.
Розкинулось над нами в добрий час.
Сказати всім нам треба – 2р.
Що друзів тут багато у кожного із нас.
Вона ніколи не забуде вас:
Чи в щасті ви, чи в горі і печалі,
Чи мовчазні, чи горді і зухвалі –
Вона вам ще поклониться не раз.
Вже дитинство, як вітер, промчало,
Юність душу торкає теплом.
Мендельсоновим вальсом стрічає
Доля двох молодих за селом.
Падають, падають, падають ноти дощу:
Знову шістнадцята,
восьма і дві половинних –
Вальс, полонези, фокстроти…
та вітер ущух…