Збиває осінь постолами трави
Збиває осінь постолами трави
Піднявши червонясто-жовті поли,
Пішла примхлива осінь в сіру даль.
Принишкли птахи і поснули бджоли,
Лишили журавлі в полях печаль.
Іскриться сонце в синяві холодній,
Сирий вітрець підстрибує в степу.
Невтішно день підморгує сьогодні
Сріблястій річці, мокрому стовпу.
Збиває осінь постолами трави,
Останні айстри, смикає дуби,
Горобину, що світиться криваво
Між стовбурів осінньої доби.
Кричать півні, мов сонце красне просять
Зігріти двір, оселю і поріг.
В гніздо синички вовну сизу носять,
Що я поклала на вікні для них.
Гудуть машини – ріжуть землю чорну.
Спить їжачок у листі до весни.
Озимина тремтить на вітрі гордо
І сміх дитячий за вікном дзвенить…
Невтішно осінь добігає в зиму,
Скидає плащ із сірого дощу,
І береги стають зовсім чужими
Холодним хвилям, що тривогу тчуть.