Тиша. Серпень
Тиша. Серпень
Тремтіли зорі, падали згори
І капали на землю, наче сльози.
Зітхали у тумані явори,
І падав місяць у примхливі роси.
Цвіркун повітря смикав, мов струну,
Легенький вітер лоскотав тополі,
Тривожив потяг ночі таїну,
А в темряві губились ноти кволі.
Плодами важко дихала земля,
Шмигляли їжаки в щонічних мандрах.
Щетинилися скошені поля:
Стерня тягнулась вгору, тільки марно.
Запахли медом вечори в садах,
Де променилось місячне волосся.
Живились води зорями в ставках,
На дні холоднім прокидалась осінь.