Інформація до новини
  • Переглядів: 580
  • Автор: lastivka
  • Дата: 26-05-2011, 01:51
 (голосов: 0)
26-05-2011, 01:51

Осінь тихо підступила

Категорія: Поезія » Благословенна батьківська земля

Осінь тихо підступила


Так тихо-тихо осінь підступила
Пожовклим листям, полум’ям жоржин.
І вистрелила тисяччу пружин
Від яблук впалих у садах змарнілих.
Он при дорозі кличе горобина
На захід сонце, а воно блищить,
Мов дражниться. По мокрому плащі
Стриба на вітрі, грає без упину
І важко-важко котиться додолу,
Щоб завтра знов на сході в річці грать.
Його не спинять ні вітри, ні рать. –
Воно в зеніті – мов на грані фолу.
Розорана стерня он пріє в полі,
Воронами усіяна рілля
Із сірим небом вогко розмовля,
Пророчачи весні багаті долі.
Мов білі плями, топчуться лелеки,
Прощаються з великим чорним полем.
Летіти будуть стогнучи, із болем
За краєм цим, хоч тут було й не легко.
Весь смуток осінь випустила з себе.
Сопуть вітри під хатою, у лісі.
Не метушаться весело у стрісі
Стрижі дзвінкі. Схилились мовчки стебла
Трави в яругах. Сиро дише річка,
Затиснута у берегах безцвітних.
Шумлять осини слізно й непривітно,
Тремтять берізок золотаві свічки.
Тепло забилось ув осінніх жорнах.
Його все рівно холод змеле впрах.
Бо літу вже прийшов червлений крах,
А з півночі зима спішить мажорно…

Мітки до статті: Благословенна батьківська земля

Шановний гість, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Будьласка зареєструйтеся або зайдіть на сайт під своїм ім'ям.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Хмаринка тегів

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

^