Вечоріє
Затихає усе навкруги…
Прохолодою віє в долині,
В сивих росах лежать береги –
Світ нанизує час по хвилині.
Змовкли звуки розмов і пісень
У степу, у гаю, біля хати…
Засинає знесилений день,
Шум за обрій летить спочивати.
Тихо вечір іде по землі,
Сонце втомлене спати лягає,
І хмаринка йому на чолі
Денний піт золотий витирає.
Солов’ї крають тишу, мов хліб,
І частують своїми піснями,
Спочиває туман біля ніг…
Вечір темряву ллє до безтями.
Він босоніж бреде по ріллі,
Поглядає із неба зірками,
Срібний місяць в прозорій імлі
Котить в ніч вогняними руками…