Інформація до новини
  • Переглядів: 626
  • Автор: lastivka
  • Дата: 26-05-2011, 02:45
 (голосов: 0)
26-05-2011, 02:45

Помирає село

Категорія: Поезія » Болить мені Україна

Помирає село


Помирає старе село
За межею журби, за далями.
Його сонце давно зайшло –
Тільки зорі висять медалями.
Темна пустка дзвенить нутром,
Виглядаючи чадно віками
В світ оцей, де за тим двором
Вже й пісень заспівати нікому.
Заросли бур'яном сади.
І біляві хатки заплакали,
Похилився трухлявий тин,
Сумно груша скрипить гіллякою.
Чорний комин здійнявся ввись,
Як надгробна плита над долею.
Ми ж сміялися тут колись,
Цілувалися під тополею.
Тут лелека гніздечко вив,
Дітвора щебетала луками.
Хто ж його так безжально вбив,
Випив кров, посміявсь над внуками?..
Не підставив ніхто плече –
Розтрощили усе сваволею...
Серце й досі той біль пече
Та могили старі виполює.
Замість жита росте полин.
Затягнули на шиї зашморга
І забили у душу клин,
В домовину поклавши заживо.
Помирає старе село:
Де ж ви, діточки, забарилися?
Вас воно до столиць вело
І щодня лиш для вас трудилося.
Берегло, як були малі,
Годувало вас, пам'ятаєте?
Так за що ж із лиця землі
Годувальника ви стираєте?
...Вишня мамина всохла вже,
Хата батьківська, як підкошена.
Та село вас і досі жде,
Мабуть, зраду вам гірко прощено…

Мітки до статті: Болить мені Україна

Шановний гість, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Будьласка зареєструйтеся або зайдіть на сайт під своїм ім'ям.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

Хмаринка тегів

Требуется для просмотраFlash Player 9 или выше.

^