DataLife Engine / Інфекція раба

Інфекція раба

Народ, немов прикутий Прометей:
Довби йому хоч очі, хоч печінку,
Зашли в Ірак його німих дітей,
Повією пусти кохану жінку – 
Мовчати буде, хоч життя й щемить,
Хоча болить йому і доля, й тіло;
І, навіть, якщо серце оголить – 
Вмиратиме й не скаже що боліло.
І де взялась інфекція раба?
Від кого перейшло оте смиріння,
Де у покорі прожита доба
Нікому не дала іще спасіння?
Коритись? – Тільки Богу чи собі
(якщо, звичайно, ти мудріший Бога).
Бо розвиток іде у боротьбі,
У боротьбі – довершеність, підмога.
Так, є надія в нас на цій землі,
Яка віками зветься Україна.
Чому ж недосконалі і малі
Благаємо Отця і Духа, й Сина,
Щоб омудрив і захистив, і спас?..
Лиш молимось, а що самі зробили?
Розпорошились?.. Хто ж по світу нас
Збере докупи? Хто подасть нам крила,
Щоби злетіти й волі досягти,
Щоб не мичали і німі, й голодні,
Щоб діти діставались до мети,
А не гноїли душі, як сьогодні?
А ми ж – у себе крадемо права,
Самі ж своїх “здаєм„ на кожнім кроці
Ще й кажемо, що винен хтось?!Овва!
І Бог, мабудь, вже не на нашім боці...
У гурті – міць. Розірвем ланцюги
Такі важкі, що вже й нести не сила…
Жаль тільки, час згубили дорогий,
Щоб відростити для польоту крила…
30-12-2020, 23:02
Повернутися назад