Бути
Де грань пульсує між добра і зла,
Де гамлетівське “бути чи не бути?” –
Небесна сила і тобі дала
Людське життя і небуття збагнути,
Та так, щоб прокотились по землі
Жагуча мрія і веселка дива,
Де в перший путь злітають журавлі
І водоспад виблискує грайливо,
Де осінь достигає на межі,
Хоч у душі бринить піснями літо.
Де навіть на останнім рубежі
Радіє доля в вічність перелита.
Де струменіє сонце в кожнім дні,
Де у бузковім небі стигнуть зорі…
Людських сердець запалені вогні
Тебе зігріють в холоді і в горі.
То ж хай дзвенить піснями далечінь,
З дилеми залишається лиш “бути!”.
Не всім дано переступити тінь,
Душі промінням велич осягнути.