Розпрощались
Ми розпрощались. Я пішла
В ловісне марево страждання,
А ти стояв і лиш зітхання
Услід летіло як стріла.
Мені пронизувало душу,
Вражало серце без жалю
І думку стомлену, байдужу
Гнітила фраза: “Я ж люблю…”
Хустина суму огортала
Плечей здригання. Щастя слід
Зникав у товщі покривала
Із полину майбутніх літ…
Змарніло сонце у розлуці,
Лив дощ безглуздий звідусіль,
А в грудях бились у розпуці
Кохання й зрада, щастя й біль.
Ми розпрощались. Довго мліло
Зловісне марево страждань,
Та вільні стали дух і тіло
Від порожнечі та зітхань.