І буде знов…
Дерев’яніють почуття,
Сльозою скапує надія.
Давно погасла наша мрія,
І ледве жевріє життя,
Бо вже обвуглився місток
Тії далекої любові,
Де ми на все були готові
За спільну долю, спільний крок.
Тепер зима, кругом зима:
В душі, в серцях, в житті, у світі;
І згадки, сумом оповиті,
Крильми зігрію я сама.
І полечу у світ надій –
Нехай кохання знов озветься,
Гірка ж розлука обірветься
І зійде сонце наших мрій.
І доля змучена моя
Воскресне радістю і щастям,
Наперекір гірким напастям
Зорею ясно засія.
І буде знов горіть життя –
Любові острів осявати,
І білий ангел мрій крилатий
Врятує наше почуття…