Козацький край
Козацький край
Д.Кулиняку
В пейзажах серце заблукало.
Чи тут, чи там? Ану тихіш!
Уява похапцем ступала –
На хвилі, берег, на спориш…
І вже щокатий місяць вийшов,
І вечір зорі засвітив.
Старих садів крислаті вишні
Присіли від щорічних злив.
Клекоче яр туманом сивим,
Діброва пугачем сичить.
Джерельце хлопцем галасливим
До річки навперейми мчить.
Он верби бабцями схилились –
Собі молитви мовчки тчуть:
Щоб набувала правда сили,
Щоб не здолала душі лють.
Козацький край переді мною
Постав у полум’ї знамен…
Сула зітхнула під горою,
З гори всміхнувся їй Ромен.