Замріяна Сула
Замріяна Сула
Куди біжиш, замріяна Сула?
Куди несеш свою печаль і радість
Ти вічності про що розповіла?
В якому вирі ти втопила старість?
На березі беріз примхлива тінь
Ховає давніх спогадів тенета:
Де половецьких душ торкнулась тінь,
Де закотилась шляхтича монета.
Блищать на хвилях подвиги віків
І піниться на гребенях звитяга
Козацьких вільних сотень і полків
Малинової корогви і стяга.
Та ти спішиш, замріяна Сула. –
Тобі й життю на місці не стоїться.
Як брата ти Ромен обійняла,
Й оберігаєш не одне століття.