Рушники
І зорі, й квіти, і калина,
І неба синь на рушнику –
Уся барвиста Україна
Вплелась у ниточок ріку.
Сади квітучі, рута-м’ята,
І даль доріг, і сонця схід
Ще будуть довго дивувати
Не тільки наш вкраїнський рід.
Старих могил хрести високі
Чорніють гірко поміж віт.
Нове ж пагіння, повне соків –
Уже пружиниться у світ.
Зі смутком радість обнялася –
Червоне з чорним – це не крах,
Бо Україна не здалася,
Раз є червоне в рушниках.
На рушникові крила білі
Сідають голуби крізь дим
І, притулившися на гіллі,
Бажають щастя молодим.
А грона, сонечком налиті,
Здається, туляться до стель,
Бо оберегами повиті,
Висять при вході до осель.
Мов крила янголів пречисті
Над образами, де кутки,
Висять спокійні й урочисті
Найкращі в хаті рушники.
Усе життя із нами поряд:
Від перших кроків – до труни,
Щодня, щомиті в щасті й горі
Пліч-о-пліч з нами йдуть вони.
Бо рушникові білі шати –
Це наших предків чистий слід –
Ще будуть довго дивувати
Увесь під сонцем білий світ.