DataLife Engine / Місто дитинства

Місто дитинства

Місто дитинства

О, Боже мій, яка краса:
Роменка губиться в лісах
Та й мчить назустріч із Сулою,
Шепоче з вітром-осокою,
В обійми ловить небеса.
Хатки, втопаючи в садах,
Стоять на схилі гордовито – 
І все те радістю повито,
І манить щастям кожен дах.
І сріблом світяться хрести
На храмах древніх і величних – 
Іде Ромен до істин вічних 
Свій дух над миром вознести.
Десь тут і мій дитинства слід
Колись купали тихі хвилі,
І юності лелеки білі
Злітали вперше в дивний світ…
21-10-2020, 11:18
Повернутися назад