Чорнобривці цвітуть
Чорнобривці попід вікнами цвітуть –
Скільки сонечок засяяло надворі!
Це тебе вони додому вірно ждуть –
Дожидають, як матуся, без докорів.
Соковито поглядають вишеньки,
Сизо ронить зеленавий смуток слива.
Повертайтеся додому, діточки,
Хай матуся посміхається щасливо.
Чорнобривці попід вікнами цвітуть,
Вмиті сонцем і очищені громами.
Ти пізнай землі своєї вічну суть
І вернися до оселі і до мами.
Щоб городи бур’яном не поросли,
Щоб криниці джерело не замутилось,
Щоб онуки вірні прадідам були,
Щоб земля твоя вовік не розорилась…
Чорнобривці вже відколи одцвіли.
Сум і холод мамі в долю заглядають.
Он стежину вже метілі замели.
Тільки душі хай вони не замітають…
Пригорни матусю, серцем відігрій –
Скільки їй лишилось радості у світі?..
Не лишай її в полоні безнадій,
Бо для неї лиш дитина сонцем світить.
Та розлука у дротах щораз гуде.
Кожна справа невідкладна. Не чекає.
Приїжджай, тебе матуся вірно жде.
Довго жде. Довічно жде. Не забуває.