Не відлітайте
Рожевіє за обрієм ранок,
Даленіє колосся туге.
Тихо вийшла матуся на ганок
Виглядає з дороги тебе.
Виглядає – у Бога питає;
Як здоров’я безцінне твоє,
Щастя-долі для тебе благає
І для тебе на світі жиє.
Золотиться розпалене сонце,
Сивину розтріпали вітри,
Сіла сиза журба край віконця,
Та надія у серці горить.
Вже й зоря заглядає до хати,
Вітер в комині грізно гуде.
Сумно свічку запалює мати,
І тебе вона все ж таки жде.
Пролітають роки за роками,
Відлітають-вертають птахи,
Та не гасне надія у мами –
Мама всі вам простила гріхи.
Вона жде вас від ночі до рання,
Від світанку і аж до темна.
Ти які б не залишив їй рани,
Все одно тебе любить вона.
Скільки б ви не літали по світу,
Скільки б вас не тріпало життя,
Ви для мами – у подиху вітру,
Ви для мами – найкраще дитя.
Як же любить тебе твоя мама,
Ти збагнути не можеш сповна.
Зрозумієш тоді, як на ганок
Вже до тебе не вийде вона.
***
… В душі клекоче стомлений лелека.
Жива у серці з Вірою Любов.
Не відлітайте, діти, так далеко, –
Хай голос ваш матуся чує знов…
Даленіє колосся туге.
Тихо вийшла матуся на ганок
Виглядає з дороги тебе.
Виглядає – у Бога питає;
Як здоров’я безцінне твоє,
Щастя-долі для тебе благає
І для тебе на світі жиє.
Золотиться розпалене сонце,
Сивину розтріпали вітри,
Сіла сиза журба край віконця,
Та надія у серці горить.
Вже й зоря заглядає до хати,
Вітер в комині грізно гуде.
Сумно свічку запалює мати,
І тебе вона все ж таки жде.
Пролітають роки за роками,
Відлітають-вертають птахи,
Та не гасне надія у мами –
Мама всі вам простила гріхи.
Вона жде вас від ночі до рання,
Від світанку і аж до темна.
Ти які б не залишив їй рани,
Все одно тебе любить вона.
Скільки б ви не літали по світу,
Скільки б вас не тріпало життя,
Ви для мами – у подиху вітру,
Ви для мами – найкраще дитя.
Як же любить тебе твоя мама,
Ти збагнути не можеш сповна.
Зрозумієш тоді, як на ганок
Вже до тебе не вийде вона.
***
… В душі клекоче стомлений лелека.
Жива у серці з Вірою Любов.
Не відлітайте, діти, так далеко, –
Хай голос ваш матуся чує знов…