DataLife Engine / Пам’яті матері

Пам’яті матері

Відлетіла тихо, наче птах,
Ні краплини докору, лиш відчай
Затремтів сльозинкою в очах
І розтанув у розлуці вічній.
Ти себе ніяк не берегла – 
Нам під ноги долю простилала.
Дітьми ти і дихала, й жила – 
Молодість і силу віддавала.
Брали ми з натруджених долонь
Хліб і Совість, Радощі й Турботи.
А в очах твоїх палав вогонь
Доброти, Любові та Скорботи.
І ніхто тобі так і не зміг
Повернути те, що не збулося…
Інеєм вкривалося волосся,
І на душу падав чорний сніг…
4-01-2021, 19:03
Повернутися назад