Колесо фортуни
Всміхається сонце, колишуться зорі,
Хурделиця й спека разом.
Сміється і плаче то в щасті, то в горі,
То добра, то дихає злом.
Така вона доля: то смирна, то сміла,
То тиха, то гонором гне.
Смугаста, мов зебра, то чорна, то біла,
Та я їй співаю одне:
Приспів:
Ой, колесо фортуни,
Колесо фортуни, колесо,
Прокотися світом – хай...
Хай лунає пісня голосно.
Колесо фортуни,
Колесо фортуни котиться,
Місяць із зорею,
Небо із землею сходиться.
То спрага нестерпна, то сонце то злива,
То змовкне, то знов гомонить.
Сьогодні нещасна, а завтра щаслива
Навіки, а, може, на мить.
Учора – рабиня, сьогодні – цариця:
Небесне зійшлось із земним.
То хутір стрічає, то дзвоном столиця,
А я заспіваю із ним:
Приспів.