У куточку на іконах
Білі крила рушника.
Хрестик чорний і червоний
Струни спогадів торка:
Як матуся вишивала
Тих зимових вечорів,
І зорі, й квіти, і калина,
І неба синь на рушнику –
Уся барвиста Україна
Вплелась у ниточок ріку.
Сади квітучі, рута-м’ята,
Зітхнула осінь – і пташки затихли.
Багряні клени забрели в пейзаж,
А горобці – попри осіннє лихо –
Радіють, як зринає сонце враз.
Клубочуться тумани над Сулою,
І плесо дише пам’яттю віків,
А церква дзвонить, дзвонить над горою –
І йдуть на дзвін шляхи з усіх боків.
Стара фортеця глиняного валу
В пейзажах серце заблукало.
Чи тут, чи там? Ану тихіш!
Уява похапцем ступала –
На хвилі, берег, на спориш…