Де смереки пухнастими лапами
Ловлять хмари в обійми свої,
Полонини яскравими ватрами
Кличуть зорі з далеких країв:
“Не світіть над чужими долинами,
В'ється стежка угору,
В піднебесся біжить,
І смерекове море
Там колише блакить.
Сивий птах долітає
До зелених верхів.
Настала осінь в Україні –
Знялися лебеді в політ.
Щоб не загинуть завтра, нині
Вони летять в далекий світ.
Та в серці віра не погасне,
В душі не висохне любов!
Плекайте мову, щоби духом не зламались,
Батьків шануйте, бо життя для вас дали,
Про долю дбайте, щоб вона вас не цуралась,
Пильнуйте волю, щоб у вас не відняли.
Чи плаче осінь, чи весна сміється дзвінко,
Коли були дерева ще великі,
А я зовсім маленькою була,
Казала мама, що земля найліпша,
Де квітнуть луки і тече Сула.
Розказував у вечері дідусь ще,
Чому щоразу із усіх сторін