Зникають ночі ув обіймах ранків,
Від поцілунків весен тане сніг,
І росами-перлинами світанків
Видзвонюють травинки край доріг.
І сонце спрагло п’є тумани ранні,
І тоне місяць в ореолі дня,
Старий Дніпро розлився по долині –
Хлюпоче даль у хвилях голубих.
І золоті поля, й волошки сині
Немов скарби одвічні ти люби.
Ще на лугах квітуче пахне літо,
Іще Сули веселка дістає.
Сюди віками в пам'ять перелито
В серпанку із бузкового туману,
Обласкана піснями солов’їв,
Святим письмом і Біблії, й Корану
Вона віками молиться без слів
Летить планета між світів –
По вірі доля і по слову є.
А я живу в країні тій,
Де небо землю виціловує.
Ранкове сонце, мов курча,
Останні зорі ночі скльовує
І бачу я в твоїх очах,
Палає свічка, скапує сльозами
В свідомість часу, в наші почуття.
Він бачить нас, хоч зараз він не з нами.
Лунають звуки… в такт серцебиття.