Піднявши червонясто-жовті поли,
Пішла примхлива осінь в сіру даль.
Принишкли птахи і поснули бджоли,
Лишили журавлі в полях печаль.
Іскриться сонце в синяві холодній,
Так тихо-тихо осінь підступила
Пожовклим листям, полум’ям жоржин.
І вистрелила тисяччу пружин
Від яблук впалих у садах змарнілих.
Он при дорозі кличе горобина
На захід сонце, а воно блищить,
Впало сонце у покоси,
Журавлі снують ключі,
І в полях холодні роси
Перепілка п’є вночі.
За вікном біжать дороги
Засинає у діброві кожна гілка,
Вітерець приліг у сірому дуплі,
В полі схлипнула остання перепілка
І про осінь нагадали журавлі.
Пізнє літо тихо котиться в оселі –
Виноградарям Сумщини
Господи, як це красиво:
Грона, налиті теплом,
Стигнуть смарагдово й сиво
В полі за нашим селом –
Сонця великого шана,