Широкий яр. Сула біжить. Березова алея.
– Берізоньки-подруженьки, у чому суть буття?
Іде життя замислене дорогою своєю,
А там, під сизим попелом, чиєсь серцебиття.
Коли згасає зоряне життя
І ледве чути тихий шепіт долі,
Коли безглуздий корабель буття
Іще пливе в кипучім морі волі;
Коли гримлять бляшанки злих невзгод,
Душа – лампада, сповнена надії. –
Не сколихни, не зрадь – вона одна.
Спини, коли розбурхано радіє,
Долий, коли вже вигорить до дна.
Шумить дев’ятий вал любові
І пристрастей дев’ятий вал,
І ми життя віддать готові
За поцілунків дикий шквал.
Ми клянемось в хиткім пориві
Де грань пульсує між добра і зла,
Де гамлетівське “бути чи не бути?” –
Небесна сила і тобі дала
Людське життя і небуття збагнути,
Та так, щоб прокотились по землі
Жагуча мрія і веселка дива,