Вже дитинство, як вітер, промчало,
Юність душу торкає теплом.
Мендельсоновим вальсом стрічає
Доля двох молодих за селом.
Падають, падають, падають ноти дощу:
Знову шістнадцята,
восьма і дві половинних –
Вальс, полонези, фокстроти…
та вітер ущух…
Хто розрадив тоді,
Як було мені гірко?
Хто всміхнувся мені
Крізь тумани незгод?
Прийди до мене в час біди,
З дороги дальньої зажди,
Прийди, як тиха радість зайде в хату.
Прийди, коли журба-печаль
Важко в житті здолати біль одному,
Важко іти, коли впивається зрада.
Келих вина я знов за вас підійму,
Друзі мої, моя ви щира порада. (2 р.)