На світанку

Боявся вітер турбувати тишу,
Бо у колисці Всесвіту дрімало
Нове світило. І природа знала, 
Що день настане у чеканні лише.
І жайворон збирав самотні зорі,
Та сонце витягав за мідні ниті,
То метушився у зеленім житі,

Дитинства дивний світ

Літо-літечко, дитинства дивний світе,
Я так часто в снах лише до тебе йду.
Теплим поглядом матусиним зігріте
З ластівками і веселкою в саду.

Де розхристане дитинство біля млину
Розчепірені долоньки обмива,

Це - за нас...

– Мамо, мамо, як вечір переллється у ніч, 
Прийде татко, – щебече, – не гасіть, мамо, свіч. 
І натомлені крила ще злітали увись –
Мрії жевріли в жилах... Та було це колись... 
Пролетіли світанки, обважніли роки,
І щебечуть на ґанку вже синів малюки. 
Сивина заряснилась, і нагадують сни