Для сталінських забав

Мій нескорений нищений народе,
Мій діду, батьку, брате, сину мій,
З рук вириваючи твоїх життя й свободу,
Хотіли вирвати з грудей і голос твій.
Тебе хотіли бачить на колінах,
Рабом зробити чи безмовним псом…

Не варто забувати

Життя тече, немов бурхлива річка,
І розмива високі береги.
Та достигають у саду порічки,
Видзвонюють росинками луги.
Не варто нам ніколи забувати
Старенький мамин вишитий рушник
І ту далеку рідну білу хату,
Де в щирості купатись кожен звик.