Стоять, мов долі, стрункі тополі,
А вітер чеше загривки трав.
Гуляє просом поліття босе,
І п’є веселка блакитний став.
Україна – поля оксамитові,
У ранкових туманах річки,
Де про зернятка мріється житові,
Де впадають у пам’ять віки.
Обнялася ніч із ранком –
Зашарілись небеса.
І розтанула на ґанку
Нерозтрачена краса...
Пахне яблуком, медом і грушами
Стигле літо моєї землі,
І барвистими мальвами-ружами
Просинається ранок в імлі.
Пташеням жовторотим над стріхою
Соловейку не спиться ночами,
Плеще сріблом притомлений став.
Позбігалися зорі-прочани –
Молитов наливають вустам.