Розкажи мені, зоре кохана,
Як без мене всі роки жила?
З ким стрічала зорю полум’яну
І для кого, мов квітка, цвіла?
Холодний дощ змочив обличчя й коси,
Холодний дощ людських безжальних слів.
Самотність б’є у душу безголосо,
І колір зблід моїх яскравих снів.
Три тополі край села –
Туман яром.
Я дівчина молода,
Та без пари.
Нічого не вертається:
Ні радість, ні печаль.
І день за днем ховається,
Щоб відлетіти вдаль.
Всміхається сонце, колишуться зорі,
Хурделиця й спека разом.
Сміється і плаче то в щасті, то в горі,
То добра, то дихає злом.