З потоку ночі, з пелени туману
В кімнату, крізь прочинене вікно,
Влетів Пегас в зірковому каптані –
І ожило забуте все давно:
Сади розкішні і небесна річка,
Вогненна пляма в синій вишині…
І знов палала горя й щастя свічка:
Своє ти серце віддавав мені…
Любов, Розлука – два могутніх птаха –
Зустрілися у темряві густій.
Великий смуток і велике благо
Зависли важко на гілках надій.
Ніхто не знав, допоки їм висіти,
Ніхто не знав, котра із них впаде…
Уже давно повиростали діти,
А нас, здається, й досі юність жде…