Вітер-легінь
Вітер-легінь
Забігався, заплутався у траві зеленій,
В полуниці замурзався, у воді студеній
Полоскався до вечора, поки сонце сіло,
А вночі йому трусило все прозоре тіло.
Стихнув, наче притулився до крайньої хати
Та давай хмарки за щоки ватяні щіпати.
Розсердились білі хмари – миттю посіріли,
Посипався дрібен дощик і небо змарніло.
Майнув Вітер за тополі, став собі чекати,
Поки вийде Веселонька з небесної хати...
А як вийшла Веселонька всіма кольорами,
То дугою яскравою стала над полями
Аж до річки, наче гірка, над землею низько.
Тільки Вітер по узліссі бігав, мов хлопчисько.