На світанку
На світанку
Боявся вітер турбувати тишу,
Бо у колисці Всесвіту дрімало
Нове світило. І природа знала,
Що день настане у чеканні лише.
І жайворон збирав самотні зорі,
Та сонце витягав за мідні ниті,
То метушився у зеленім житі,
То стрімко мчався у небесне море.
Півні шкребли мовчанку почергово…
Скидаючи нічного неба тління,
Стрижі хапали друзочки проміння,
Земля всміхалась зелено, ранково.