В ім’я життя
В ім’я життя
Горять на вітрі маків пелюстки
І тліють душі, пам’яттю розп’яті,
Де пломеніють у віках зірки
Життів, що впали долею зім’яті.
Упали гірко у краю чужім, –
Листівками вернулися до хати
В тремтячі руки. Як із неба грім –
Ввірвались похоронками. І мати
Забула спокій. Зболена душа
Іще світилась, наче день вчорашній,
Та заростала стоптана межа
І гіркнув мед, і плакали домашні…
… Вони лишались садом ув імлі,
А засвітили зорями алею.
Над ними тужно плачуть журавлі
– Героям слава! – лине над землею.
І ми схиляєм голови свої,
Шануючи хвилиною мовчання
Великий подвиг і пожертву їх
В ім’я життя і чистого світання.