Украли гасла
Украли гасла
Ми думаєм, куди веде
І хто – під гаслами Тараса?
(М. Шевченко)
Украли у Тараса гасла.
Украли вночі тихцем,
Коли у серцях погасла
Надія перед лицем
Незграб і бездар повзучих,
Які безталанно й зло
Тарасовим словом влучним
Своє макували тло:
Виймали мечі із піхов,
Трясли ними знов і знов,
Топили прилюдно кригу,
Про чесну верзли любов.
Чуже підкрадали всюди –
Цурались своїх ідей,
Брехливо б’ючи у груди
Себе і своїх дітей.
По жилах стоьбали хвацько,
Аж гірко спирало дух.
Шляхетне сікли й козацьке, –
Горіли церкви й кожух...
Ви ж биту дорогу мили,
Якою ішли кати.
Народ свій ганебно били –
Спасали чужі світи.
Скажіть, ради кого в світі
Палили свої мости,
І душі гноїли світлі,
Чужим даючи цвісти.
Заради чужих амбіцій
Свою “продавали„ кров,
Втрачали мораль позицій,
Чорнили святу любов?
Заради якого бога
Збували ікони й хрест,
Вкривали сміттям дорогу,
Де вранішній дух воскрес?
Заради якої віри
Топили братів в багні?
Кому так клялися щиро,
Лишивши рідню в огні?
Для кого стелили м’яко,
Сушили осінній шлях?
І хто на колінах зляку
Пред ворогом вмить закляк?
Кому подавали руку
І шану співали вслух?..
ГУЛАГи, Биківня, Крути...
Ти чуєш, а чи оглух?..
Сьогодні братів “на кпини„?
Сьогодні сусіду – смерть?
Та завтра ж тобі на спину
Насиплють біди ущерть.
Віднімуть в дітей і внуків
І мову, й свободу, й честь
Та й кинуть на вічні муки,
Зігнувши неначе жерсть.
Кому ж ми потрібні будем
Безвольні раби німі?
Людське чи помітять люди,
Якщо живемо в лайні?
Отак і дійшли “до ручки„:
Безжально зім’яли рід,
Кроваво ждучи получки
За зраджений дурно світ.
Хотілось сказать уголос –
Хай чують мільйонів сто, –
Що зрад потребує ворог,
А зрадників-бо – ніхто!..
Ми думаєм, куди веде
І хто – під гаслами Тараса?
(М. Шевченко)
Украли у Тараса гасла.
Украли вночі тихцем,
Коли у серцях погасла
Надія перед лицем
Незграб і бездар повзучих,
Які безталанно й зло
Тарасовим словом влучним
Своє макували тло:
Виймали мечі із піхов,
Трясли ними знов і знов,
Топили прилюдно кригу,
Про чесну верзли любов.
Чуже підкрадали всюди –
Цурались своїх ідей,
Брехливо б’ючи у груди
Себе і своїх дітей.
По жилах стоьбали хвацько,
Аж гірко спирало дух.
Шляхетне сікли й козацьке, –
Горіли церкви й кожух...
Ви ж биту дорогу мили,
Якою ішли кати.
Народ свій ганебно били –
Спасали чужі світи.
Скажіть, ради кого в світі
Палили свої мости,
І душі гноїли світлі,
Чужим даючи цвісти.
Заради чужих амбіцій
Свою “продавали„ кров,
Втрачали мораль позицій,
Чорнили святу любов?
Заради якого бога
Збували ікони й хрест,
Вкривали сміттям дорогу,
Де вранішній дух воскрес?
Заради якої віри
Топили братів в багні?
Кому так клялися щиро,
Лишивши рідню в огні?
Для кого стелили м’яко,
Сушили осінній шлях?
І хто на колінах зляку
Пред ворогом вмить закляк?
Кому подавали руку
І шану співали вслух?..
ГУЛАГи, Биківня, Крути...
Ти чуєш, а чи оглух?..
Сьогодні братів “на кпини„?
Сьогодні сусіду – смерть?
Та завтра ж тобі на спину
Насиплють біди ущерть.
Віднімуть в дітей і внуків
І мову, й свободу, й честь
Та й кинуть на вічні муки,
Зігнувши неначе жерсть.
Кому ж ми потрібні будем
Безвольні раби німі?
Людське чи помітять люди,
Якщо живемо в лайні?
Отак і дійшли “до ручки„:
Безжально зім’яли рід,
Кроваво ждучи получки
За зраджений дурно світ.
Хотілось сказать уголос –
Хай чують мільйонів сто, –
Що зрад потребує ворог,
А зрадників-бо – ніхто!..