Не варто забувати
Життя тече, немов бурхлива річка,
І розмива високі береги.
Та достигають у саду порічки,
Видзвонюють росинками луги.
Не варто нам ніколи забувати
Старенький мамин вишитий рушник
І ту далеку рідну білу хату,
Де в щирості купатись кожен звик.
Ми почуття в слова позагортали,
Й забули, що дітьми були колись.
Як хочеться, щоб ми частіш вертали
Туди, де ми на ноги зіп’ялись.
Туди, де сонце світить величаво,
Де пахне не вином, а молоком,
Де родиться повага до держави,
Де ластівки співають над ставком.
Туди, де посміхаються нам зорі,
Де затишно і тепло, як в раю,
Сни кольорові і думки прозорі,
І тьохне пісню соловей в гаю.
Не варто нам ніколи забувати,
Коли йдем самостійно у світи,
Як колискову нам співала мати,
Як батько вчив Вітчизну берегти.
А ми забули, що життя – єдине,
А ми забули Біблію і рід.
Повернімось обличчям до Вкраїни,
Прозріймо, якщо хтось уже осліп!
Нехай шумлять і верби, і тополі,
Нехай сміються діти навкруги,
Найкращої ми з вами варті долі,
Поки в душі живуть свої Боги.
Не варто нам ніколи забувати
Історію й походження своє.
Не їдьте за кордон – вас кличе мати,
Вас Україна кличе, поки є…
І розмива високі береги.
Та достигають у саду порічки,
Видзвонюють росинками луги.
Не варто нам ніколи забувати
Старенький мамин вишитий рушник
І ту далеку рідну білу хату,
Де в щирості купатись кожен звик.
Ми почуття в слова позагортали,
Й забули, що дітьми були колись.
Як хочеться, щоб ми частіш вертали
Туди, де ми на ноги зіп’ялись.
Туди, де сонце світить величаво,
Де пахне не вином, а молоком,
Де родиться повага до держави,
Де ластівки співають над ставком.
Туди, де посміхаються нам зорі,
Де затишно і тепло, як в раю,
Сни кольорові і думки прозорі,
І тьохне пісню соловей в гаю.
Не варто нам ніколи забувати,
Коли йдем самостійно у світи,
Як колискову нам співала мати,
Як батько вчив Вітчизну берегти.
А ми забули, що життя – єдине,
А ми забули Біблію і рід.
Повернімось обличчям до Вкраїни,
Прозріймо, якщо хтось уже осліп!
Нехай шумлять і верби, і тополі,
Нехай сміються діти навкруги,
Найкращої ми з вами варті долі,
Поки в душі живуть свої Боги.
Не варто нам ніколи забувати
Історію й походження своє.
Не їдьте за кордон – вас кличе мати,
Вас Україна кличе, поки є…