Затишшя народжує бурю
З-під сірого марева днів
Вилазить червиве зухвальство
Нових злидарів і панів,
Вишкірює зуби начальство.
І йдуть по коліна в багні
Майбутнього змилені коні.
Надія горить у вогні
І віра зігнулась в полоні.
Вбиває приреченість днів
Цнотливість вродливої доні
І лицарську душу синів,
І чисті дитячі долоні.
Не годні полагодить дім,
Законами трощимо руки,
Та скоро розкотиться грім
І спалить страждання і муки.
І голови владних пантер
Безсило впадуть на дорозі,
І висохнуть вічка озер
Земної покірності в Бозі.
Нічого, що вітер притих:
Затишшя породжує бурю –
На зраджених землях святих
Ще блискавки виголять шкуру.
Із краю розкотиться в край
І гнів, і бунтарство орлине
За рідний розпроданий рай,
За зведене лігво звірине...