Чужої правди гострий край
Діброві Є.
Життя – це є природи дар,
А чи найбільше покарання?
Постійної тривоги жар
Шматує душі і бажання.
А де ж тоді цей дивний рай?
Чи, може, пекло тут та й годі?
Чужої правди гострий край
Оре нам долі, мов городи.
На кого схожі, хто ми є?
Чи люди ми, чи звірі люті?
Бо чомусь так життя псує
Шукання здобичі. Забуті
Родів прадавніх гідна честь,
Пісні і символи, й знамена.
Чиє ж то серце в душах єсть!?.
Чужі і коні, і стремена...
Комусь життя – природи дар,
Для когось – поле для наживи.
І в душах чомусь жах, не жар
Любові, Радості і Дива.