Чи варто жить?
Житія іде. Помилок павутиння
Чіпляється за втомлені роки,
Гірких думок червиве животіння
Ще їсть нутро, мов зелень хробаки,
Та ми живем, бо, мабуть, варто жити:
Щоб світ оцей не перестав любить,
Щоб серцем гріть і паростки ростити,
Щоб чорний біль назавжди погубить.
Щоб з вирію, щораз з усього світу,
Пташкам додому з радістю летіть,
Бо прийде час і наше жати жито,
Хоч вже й не нам плоди його судить...