Я для тебе пісню напишу
І життя веселе намалюю.
Від незгод і горя затулю я,
В Бога щастя й долі попрошу.
Я стою і мрію на межі
Долею засіяного поля.
Ти для мене – найдорожча доля.
Значить, ми з тобою не чужі.
Небо знов багрянцем спалахне –
Довго будуть хмари тріпотіти.
За вікном жасмину білі віти
Тихий вітер легко зколихне.
А тобі насняться пелюстки,
Стигле жито і джерела чисті,
Батькові повчання урочисті,
Мамині барвисті рушники.
Зорепадом роки пролетять,
Листопадом кинуться під ноги,
Опадуть відболені тривоги,
Журавлями, ген, відклекотять.
Тільки ти ніколи не спіши –
Ми іще своє не відлюбили.
Скільки ще у цьому світі діла,
Скільки не підкорених вершин!