листопада03
Осінь долі
Рейтинг:
 (голосов: 0)

Осінь долі



 

Нам всміхнеться ще не раз і сонце, й доля,
Тільки ріки не повернуться назад.
Плинуть роки, як вода, по Божій волі,
І за літом наступає листопад.
Шелестить благеньке листя увостаннє:
Хоч жалій, хоч не жалій, та облетить.
Хоч прощає Бог тебе у покаянні,
Та життя тобі помилок не простить.
Висихають на траві останні роси -
Хочеш – вір, а хочеш – ні ув осінь цю.
Хочеш – лий, а хочеш – ні останні сльози,
Та душа не просить в осені дощу.
Все пройшло: весна духмяна й тепле літо,
І нічого не давалось задарма.
У засіках – нами вирощене жито,
А у когось полини пожне зима.
Не повторить доля щастя і печалі,
І свою дорогу вдруге не почнеш.
Світить сонце. Хоч сивіють наші долі,
А в житті те, що посіяв, те й пожнеш.
Хай сопуть роки за спиною, мов коні,
Хай гілля схилилось важко до землі,
Зеленіє ще трава на оболоні,
Ще не всі злетіли в вирій журавлі...



Олеся Ластівка
(Солярик Зоя Леонідівна)

Теги: Із меду й полину

Переглядів: 918
Коментарів: 0
Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
 
Інші новини по темі:


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.