Сум
Жасмин цвіте. Росинки на межі
Моєї і твоєї, звісно, долі.
А ми, по різні боки, мов чужі,
Життя толочим на чужому полі.
І хоч волошок цвіт давно зів'яв,
І ті стежки згубилися за пругом.
Та серця біль ніхто з душі не зняв.
Стікає сум, лишивши чорні смуги.
***
Розбила келих – розлила вино...
Вино життя, а чи вину розлуки?
Іскристою безмежністю давно
Тьмяніла зрада у краплинах муки.