А я чекаю...
Квітуче літо в розлуці звите
І щастя – мить.
Зелене жито, громами збите
В душі щемить.
Згоріли крила. О, Боже милий!
Я не злечу!
А там, на згірку згасили зірку –
Мою свічу...
Палало щастя вогнем зеленим,
Біди вогнем.
Пройшла-промчала любов шалена –
Не здоженем.
Тремтіли душі, тремтіли плечі
І стигла кров.
А ми з тобою в краю лелечім
Кляли любов.
Струмки розлуки зажебоніли,
В життя впились.
А ми з тобою не долюбили,
Хоча клялись.
Вуста медові болюче слово
Рекли: “Прощай”,
І сонце з болем в туманах кволих
Зайшло в очах.
Згоріли крила. О, Боже милий!
Я не злечу!
А там, на згірку згасили зірку –
Мою свічу...
Чуже кохання проходить мимо,
Мов каяття,
Бо я чекаю своє, незриме,
На все життя…