Я стою і мрію на межі

Я для тебе пісню напишу

І життя веселе намалюю.

Від незгод і горя затулю я,

В Бога щастя й долі попрошу.

Я стою і мрію на межі

Долею засіяного поля.

Ти для мене – найдорожча доля.

Значить, ми з тобою не чужі.

Небо знов багрянцем спалахне –

Довго будуть хмари тріпотіти.

За вікном жасмину білі віти

Тихий вітер легко зколихне.

А тобі насняться пелюстки,

Стигле жито і джерела чисті,

Батькові повчання урочисті,

Мамині барвисті рушники.

Зорепадом роки пролетять,

Листопадом кинуться під ноги,

Опадуть відболені тривоги,

Журавлями, ген, відклекотять.

Тільки ти ніколи не спіши –

Ми іще своє не відлюбили.

Скільки ще у цьому світі діла,

Скільки не підкорених вершин!