листопада03
Напівпорожня голова
Рейтинг:
 (голосов: 0)

Напівпорожня голова


Пірнаю в спогади. Мов сон:
В напівпрозорому тумані
З напіврозчинених вікон
В напіврозчиненім дурмані

Іще вовтузяться слова,
Скотившись мляво з вуст пухкеньких –
Напівпорожня голова
Про щось белькоче побрехеньку:

Свою доводить правоту,
Пере свої брудні учинки,
Ганьбить порядність і мету,
Не мавши правди і мачинки.

А, щоб упевнено збрехать,
Лукаво дивиться ув вічі –
В кишеню ладна б світ запхать,
Щоб увірвати більше вдвічі.

Напівпорожня голова...
В душі, мабуть, нема молитви,
Бо ріже корені, бува,
І пріє заздрістю – для битви.

Їй світ Господній – пустота.
Мізерним мозком не сягнути:
Душа ж без духу – холоста,
Земне багатство – попіл, смута.

Напівпорожня голова...
Живе без болю – вітер свище...
Хіба для вас іще дива –
Напівпорожня головище?

Набита – соромно сказать –
Якоюсь ницістю, лахміттям
Минулих днів; бажанням взять,
А чим – байдуже: злотом, сміттям;

Борги якби не повертать,
Про ближнього згадать, як треба
Собі шпаринку підлатать.
Та й ждати манної із неба.

Напівпорожня голова...
Красива зачіска і вуха.
А хтось її уважно слуха…
Летять у світ пусті слова…

Чому “напів”? Сказать чому?..
Бо “пів” – набита, “пів” – порожня;
І непереливки тому,
Хто їй колись повірить зможе.

Теги: Філософія інстинкту

Переглядів: 673
Коментарів: 0
Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач. Рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
 
Інші новини по темі:


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.