Пісня
Співоча, барвиста, весела,
Із присмаком щастя й журби.
Міста звеселяє і села,
Стрічаючи світ щодоби.
П'янить вона душу й тривожить,
Палає у серці вогнем;
Як ангел – завжди на сторожі,
Як сонце – нас радує днем;
Як зорі, завжди промениста,
Сплітаючись терпко з життям,
Зривається вітром вогнисто,
Встилаючи шлях каяттям.
Вона не попросить коралів,
Над світом злетить як орел.
Вона – у серцях генералів,
У тихім дзюрчанні джерел.
Зливаються в стомлених душах
Єдиним потоком слова,
Торкаючись навіть байдужих,
Крізь сльози сміється, бува.
Цю долю не можна купити,
Це – Богом дається, як дар.
Як вітру не можна сповити,
Так пісні не зрадить пісняр.