DataLife Engine / Розпач

Розпач

Земне прожила ти життя,
А Вічності – тільки частину…
Разок променистий буття
Нанизує ще намистину…
Ніколи вже ніжні вуста
Не скажуть: “Послухайте, діти…”
Смерть – істина надто проста,
Та важко її зрозуміти.
Така непідкупна і зла
Забрала твій подих із тіла,
У сонця тебе відняла,
У світу, а в нас – не зуміла.
З собою ти вдаль понесла
Змарніле і сонце, і небо…
– Матусю, куди ти пішла?
Навіщо?..
– Так треба! Так треба…
4-01-2021, 18:04
Повернутися назад