Ми – з козаків
Я не проти “старшого брата”,
Я не проти “сестер” усіх.
Тільки чому “старшой” за грати
Тисячами саджав моїх?
Чом кістьми засівали землі?
Болота Петербурзьких вод?
Чом за щирість людських взаємин
Кров'ю кашляв “меньшой” народ?
Чом за волю вмирали люто!
Чом за мову сікли й пекли
І веліли “свою” забути,
А з “вєлікім” вперед ішли?
Та ні слава, ні воля наша
В цьому світі вовік не вмре!
Сила духу своя, не вража,
Нас докупи усіх збере;
І розкаже “братам” завзятим,
Що ми гідні найкращих слів.
Україно моя багата,
З козаків ми, а не з рабів.