Гортаю сторінки життя
І вилітають, наче птахи,
Дитинства, юності літа –
Мої герої і невдахи.
Надій зелений листопад
Несе мене в життєвий вирій,
Я для тебе пісню напишу
І життя веселе намалюю.
Від незгод і горя затулю я,
В Бога щастя й долі попрошу.
Допоки ж буде ця зима у долі?
Уже німіють руки і душа.
Щоразу сірий вечір без любові
Мені болючу тугу залиша.
Допоки мерехтітимуть злочинно
Підступні очі заздрісних подруг
Холодна осінь бродить світом –
Злітає листя до води.
Я пам’ятаю тепле літо,
Як ми приходили сюди.
Як сонце в небі посміхалось,
Як вітер плесо бив крильми.
Нащо живеш не люблячи, а “так”?
Ну “просто так”, бо нікуди подітись.
Неприязнь цю спостерігають діти,
Та й сам життя ти не відчуєш смак.