Дорогою життя
Я йшла дорогою життя
Крізь бурю й дощ у непогоду,
Зоря дивилася зі сходу,
Світило сонце з майбуття.
Бувало, спогади пекли,
Та я назад не озиралась,
А пам’ять в дійсність упліталась,
Роки ж струмочками текли.
Торкали спогади плече
І заглядали пильно в вічі,
Минулого світили свічі
Та смутку додавали ще.
Ховалось сонце у літах,
Уже давно достигло жито,
Весна пройшла і, майже, літо –
Над садом квилив сивий птах.
А я дорогою життя
Ішла сама крізь непогоду:
Зоря дивилася зі сходу,
Міліла річка майбуття…