Мої думки пливуть хмарками в небі синьому –
Твоя любов у мріях шле мені листи.
Її не змить дощем років, розлуки зливою,
Вона мені ще сонцем світить з висоти.
Я не хочу в зиму, хоч промчалось літо,
Біля мого двору не спинившись, ні.
Вже на плечі осінь одягає свиту,
Спить роса холодна в чорній борозні.
Покружляє осінь у полоні диму,
Ви повз мене пройшли, не зустрівши
Мій погляд і очі. А вони ж вам тоді
У коханні б зізнатись могли б.
І сіяла б одна в наших долях зоря серед ночі,
І навіки удвох однією дорогою йшли б.
Нам всміхнеться ще не раз і сонце, й доля,
Тільки ріки не повернуться назад.
Плинуть роки, як вода, по Божій волі,
І за літом наступає листопад.
Шелестить благеньке листя увостаннє:
Ми зустрілися знов уві сні
Після довгої в світі розлуки.
Ти шептав про кохання мені,
Прирікаючи Долю на муки…